Деталі

Опубліковано: Понеділок, 12 серпня 2019, 12:46

Автор: Тарас Сорока

Перегляди: 1386

   Розглянемо принципи формування податків.

   Податки юридичної особи.

   ПДВ – податок на додану вартість. Найперше треба знати, що підпримець є зареєстрованим платником ПДВ, якщо ні, то ця частина його не стосується (можна перейти до розгляду формування інших податків). Для формування статті ПДВ (накопичувального фонду для подальшої сплати податку), треба визначити весь список витратних статей, про які йшлося раніше, які не містять в собі складової ПДВ. Сума таких статтей буде базою для нарахування цього податку.

   Наприклад. Стаття "Оренда приміщення" містить в собі ПДВ, якщо орендодавець є платником ПДВ. В цьому випадку стаття не потрапить до бази нарахування ПДВ і підприємець не сплатить зайвого, а ПДВ у свою чергу заплатить орендодавець, відповідно до рахунку оренди в якому це вказано. Бо, іншими словами, оплативши рахунок в якому зазначено ПДВ, підприємець вже передає частину грошей і зобов'язання слпати податку орендодавцю. 

   Якщо є орендодавець не є платником ПДВ, а орендар є, то статтю "Оренда приміщення" треба також включити в загальну базу для нарахування ПДВ.

   Отже до бази (суми значень) нарахування ПДВ треба включати, для прикладу, наступні витратні статті: Рентабельність, Зарплата, Амортизація, тощо. Також, якщо підприємець (платник ПДВ) закуповує матеріали чи послуги у неплатника ПДВ, то вартість цих товарів чи послуг треба також включати до загальної бази формування ПДВ.

   Єдиний податок – простий для розрахунку, оскільки треба вирахувати визначений відсоток (наприклад 5%) від загального обороту за мінусом ПДВ, якщо підприємець є платником ПДВ. Тобто, для розрахунку бази нарахування єдиного податку треба додати всі планові статті крім статті ПДВ. Після цього вирахувати визначений відсоток для сплати відповідно до обраної підприємцем системи оподаткування.

   Податок з прибутку – застосовується, якщо підприємець чи підприємство є на загальній системі оподаткування. Для цього необхідно мати спеціаліста (бухгалтера чи юриста), який допоможе визначити які зі статтей формування ціни відносяться до прибутку, відповідно до чинного законодавства. Сума цих статтей має сформувати базу для розрахунку податку на прибуток. До таких статтей однозначно відносять статтю Рентабельність.

   Акцизи та інші податки та збори – при певних видах діяльності існують спеціальні податки, акцизи та збори і застосування та логіку формування таких статей треба розглядати у кожному конкретному випадку діяльності підприємства.

   Податки при нарахуванні заробітної плати.

   На сьогодні українське законодавство розділяє такі податки на Утримані і Нараховані. У такий спосіб даючи зрозуміти, що частину зарплатних податків сплачує працедавець, а частину працівник. Хоч працедавець виступає податковим агентом працівника, останній може і не здогадуватися які саме податки і у якому розмірі сплачує від його імені працедавець до державного бюджету.

   Також треба розуміти, що сума цих податків разом із виплатами працівникам включена до загальної вартості продукту чи послуги, що випускає підприємство.

   Для зручності розрахунку і розуміння ми об'єднали ці податки разом із всіма зарплатними фондами, іншими податками, що пов'язані із зарплатою, виплатами працівникам у загальний термін Фонд зарплати. Тобто всі кошти, надходження яких ми плануємо у Фонд зарплати будуть надалі розподілені на заробітню плату та всі пов'язані з нею нараховані і утримані податки, а також премії, фонд відпустки, страхові фонди, тощо. 

   Загальним фондом зарплати зручно оперувати при плануванні вартості одиниці робочого часу.

   При виплаті зарплати працівникам і пов'язаних з цим податків і фондів, не можна перевищувати сформований Фонд зарплати, інакше це призведе до фактичних втрат у статті Рентабельність та, можливо, і в інших статтях, що є вкрай небажано і може понести важкі наслідки для підприємства.

   Структуру Фонду зарплати на прикладі електронної таблиці вже розглянуто у попередній публікації http://businessmate.com.ua/index.php/fond-zarplaty.

   Частиною фонду зарплати має бути накопичувальний фонд відпустки, який у відповідний час відпустки працівника буде аналогічно розподілений на виплати і податки. Якщо, наприклад, прийняти, що на один місяць відпустки припадає одинадцять робочих місяців, то частка фонду відпустки буде складати 9.09% від загального фонду зарплати (1/11х100%=9.09%). 

   Підприємство має визначити "Ставку зарплати" працівника і відповідно до цієї ставки розраховувати утримані і нараховані податки відповідно до чинного законодавства.

   Прибутковий податок – розраховують шляхом "утримання" відсотків із ставки зарплати працівника. На сьогодні це 18% від ставки.

   Тобто, прийнято вважати, що цей податок сплачує працівник. Хоч, якщо докопатись до суті, то податок врешті сплачує покупець, бо сума цього та інших податків включена у вартість товару чи послуги, а підприємство "передає" цей податок державі від імені працівника. Іншими словами, якщо б працівник, отримавши всю суму зарплати, сам вираховував зі своїх прибутків податки і сплачував їх державі, то можна було б з більшою впевненістю сказати, що особа є платником податків.

   ЄСВ (Єдиний соціальний внесок) – розраховують шляхом "нарахування" відсотків на ставку зарплати працівника. На сьогодні це 22% від ставки.

   Військовий збір – розраховують шляхом "утримання" відсотків із ставки зарплати працівника. На сьогодні це 1,5% від ставки.